Ховається сонце за пругом.
На жовтих листках Надвечір’я
Ліричну елегію пише
пучками сліпучого сяйва.
Так пишуть найближчому другу –
З любов’ю, зі щемом, з довір’ям -
Прощальну записку. Все дише
І світлом і смутком. Тут зайва
Поезій земних велемовність:
Всіх слів не знайти в словникові!
І згущенням фарб синтетичних
Не можна краси передати!
Римуєтся осінь й духовність,
Коли поміж кленів величних
Від дива замреш на пів-слові.
І можеш лиш сльози ковтати.
І поруч Творця відчувати.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Воспевая красоту небес - Valentina Prokofjeva " [Говорю так] не потому, чтобы я уже достиг, или усовершился; но стремлюсь, не достигну ли я, как достиг меня Христос Иисус.
Братия, я не почитаю себя достигшим; а только, забывая заднее и простираясь вперед,
стремлюсь к цели, к почести вышнего звания Божия во Христе Иисусе."
(Фил.3:12-14)
