Апостол Петро пережив бурхливе життя. Зустріч з Христом, Його смерть і
Воскресіння, зрада самого Петра і навернення. Потім апостольський труд.
І як ми знаємо колишній Симон, син Йони, закінчив своє життя у столиці тогочасної
Імперії, Римі. Він був розіп'ятий.
Віра ж започаткована Христом і проповідувана Апостолом перемінила світ. Тепер у
Римі існує певний центр усього християнського життя. І так багато різних людей
знаходить втіху і сенс свого життя, страждань та смерті у вірі в Ісуса.
Апостол Петро також написав два листа, які визнані Церквою боговдухновеними.
Через них ми ніби можемо доторкнутися безпосередньо до самого серця автора. Бо
усі інші свідчення про Симона є написаними іншими людьми: учнем Марком, Лукою
та іншими авторами.
Про що пише Апостол? В мене не має достатньо сил та здібностей для того, щоб
пізнати увесь їхній зміст. Але я хтів би застановитися лише над одними словами з
Другого Послання.
Петро пише про саме Святе Писання. Він говорить, що воно є світильником, якій
світить у темряві і звертається до християн, що вони добре роблять коли
звертаються до нього. Цей світильник світить у темряві, перестане бути потрібним,
коли почне розвиднятися і рання зоря зійде в серцях віруючих.
Про що говорять ці слова? Ми справді живемо у темряві. Майже все навколо нас
відкинуло Бога, Правдиве Світло і перебуває у темряві. Однак є речі, які нагадують
нам про День: це є Святе Письмо, святі Таїнства, добрі люди, природа. Ці речі
допомагають нам остаточно не втратити віру, не впасти на дусі.
Ці слова дуже близькі моєму розумінню дійсності і вони вселяють в мене надію, що
цей час колись закінчиться. Наступить День, пройде темрява. А цей час треба просто
перетривати, використовуючи усі даровані нам Богом засоби.
Апостол Петро, хоча сам бачив Христа і пережив, відчув Його любов, усе одно дізнав
і часу покинутості та самотності. Він зрозумів, що таке правдива віра, коли вона
прагне досягнути Бога, і не може цього здійснити тут на землі. Через це Апостол є
дуже рідний моєму серці. З усієї душі я хтів би подякувати йому за ці слова: віри,
надії та любові до Бога.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дневник по 2 посланию к Фессалоникийцам - Николай Погребняк После того как Тимофей вернулся из Фессалоник, доставив туда первое послание Апостола Павла, он принёс печальную весть: в этой церкви появилась лжеучителя, говорящие, что воскресение уже было – тайное воскресение. В результате многие впали в уныние, а некоторые были вовлечены в эту ересь и отвратились от веры в Иисуса Христа и от жизни под водительством Святого Духа (зачем ожидать Духа, когда Он уже своё дело сделал). Чтобы напомнить верующим истину, Апостол тут же пишет второе послание.
Проповеди : Бороться стоит за Любовь - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …любовь, это личное чувство…, поэтому его нельзя требовать от других…
…её следует лишь дарить самому…
…как Прекрасный Цветок, заботливо выращенный в собственном Сердце…
…Очень Многим, НЕзаЧто Бороться и НЕчего Отстаивать в Этом Бесцельном и Пустом для Них Мире…
…но Если для Кого-то, в Нем все же Есть НЕчто - ТО Великое и Прекрасное, ЗА ЧТО МОЖНО ПОЛОЖИТЬ СВОЮ Жизнь, то Отсиживаться в Бездействии для Него, по Меньшей Мере - Неразумно и Преступно…
Любовь - это Праздник Души, без которого Душа Черствеет, Сжимается и Умирает…
…в Одиночестве, среди Серых Будней…
…от Усталости, Бесцельно Прожитых Дней…
